Вірші Наталії Сухої
Мрії
За думкою думка літа і літа:
Так хочеться ласки й людського добра,
Щоб люди ходили щасливі й веселі,
Щоб радість сіяла у кожній оселі.
Молюся до Бога і людям благаю
Щасливої долі у рідному краї,
Вітчизні-безхмарного мирного неба,
Дитині - родину дружну й багату.
Для всіх українців - добробуту в хату,
Роботу хорошу і гідну зарплату,
Любові до всього, що звемо Вітчизна,
І кожного хай його власна стежина
Виводить на світлий і радісний шлях.
Хай дружно живуть українець, поляк
Народи хай друзями щирими будуть
Робіть ви для цього усе, добрі люди!
Ми, діти, про це вас щоденно благаєм,
Ми віримо Вам і від вас ми чекаєм
Розумних порад, поміркованих дій
І здійснення всіх наших мрій і надій.
***
Світ потребує милосердя...
А ми щось кажем спересердя.
Чогось не зробим, щось забудем,
А потім думу думать будем:
Куди ж поділась доброта,
Чому жорстокість процвіта,
Чому старесенька сусідка
Завжди одна, немов лебідка,
Все дивиться у далечінь,
Або у неба голубінь,
Шепоче спраглими вустами:
«Синочку! Донечко! Що з вами?
Чи на роботі забарились,
Чи між собою посварились?
Про матір рідну не згадали
І навіть звістку не прислали!?»
Синичка весну кличе, закликає,
Свою веселу пісеньку співає.
Вона маленьким серцем відчуває:
Весна вже близько й сонечко сіяє.
Струмочок дзюркоче і сніг розбива.
Йому уже також набридла зима.
Він швидко кораблик дитячий несе,
А хвильки співають: «Весна уже йде».
***
Берізко, берізко! Чому ти сумна?
Невже не радієш? Вже знову весна!
Співає пташина, летять журавлі,
На крилах несуть теплі, радісні дні!»
Тріпочуть листочки і гілля дрижить
Як же цю весну їй пережить?
Люди жорстокі до гаю прийдуть
Сік- її кров, вони з неї беруть.
Стовбур сверлити, рубати почнуть,
Гілля зламають і лист обірвуть.
Соку напившись, ножем нашкребуть:
«Не люблю я тебе, і про мене забудь!»
***
Людська краса
«Красива людина»- почув я слова,
Поглянув на неї- не гарна вона.
«У чому загадка? -задумався я,
Красива людина.. .Яка це вона?»
І лиш через роки я все зрозумів:
Краса-то не одяг, не погляд, не сміх,
Не «Мерседес» і не дача на морі,
Не долар, не євро в кармані й долоні.
Красивою ту називають людину,
Що творить добро на землі без упину.
Яка для людей, не для себе живе,
В хвилину скрутну на ризик піде,
Себе не жаліє й щаслива тоді,
Коли відбувається здійснення мрій,
Коли у родинах добробут і сміх,
А щастя теплом зігріває усіх.
.jpeg)
